Бошки марихуана LSD WEED дарнет шоп Баксан

Ну что, друзья, сегодня расскажу вам историю про то, как я взял свои первые шишки марихуаны и сорвался на горных лыжах. Ха, это были дни, да, когда я был настоящим гопником, всегда готовым покататься на волне адреналина и новых ощущений.

Так вот, дело было в прошлом году. Тогда я уже витал в "правильной" компании парней, которые знали все о закладках и гаше. Мы всегда разыскивали новые сорта и не боялись экспериментировать с разными смесями. Но марихуана на тот момент была нашей основной "базой".

Однажды, гуляя по улицам нашего района, мы наткнулись на старого знакомого, который говорил, что знает где можно достать отличные шишки марихуаны. Естественно, мы не могли упустить такую возможность и сразу же отправились следовать его советам.

Оказалось, что находка была удачной - мы получили настоящую наркотическую кладовку. Наш друг привел нас к одной старой халупе в этом районе, где он сказал, что спрятаны наши долгожданные шишки.

Мы осторожно прокрались к этой загадочной халупе и не без помощи инструментов ворвались внутрь. Увидев то, что было внутри, мы не могли поверить своим глазам - это были ведра полные разных сортов марихуаны. Вот тут-то наша радость брызнула через край и мы поняли, что нашли настоящий наркотический рай.

Мы накупили себе разных сортов, а чтобы чувствовать себя по-взрослому, мы попросили продавца присоединить к нашей покупке пару баянов и морфона. Ну, понимаете, для "улучшения" нашего состояния.

Весь день мы провели, куря и наслаждаясь новыми ощущениями. Мы забыли о времени и мире вокруг нас. Было так приятно чувствовать, как все проблемы и тревоги просто исчезают.

На следующий день мы взяли напрокат экипировку для горных лыж и отправились на ближайший склон. Конечно, там было куча людей, которые смотрели на нас, словно мы пришли с другой планеты. Но нам было все равно, ведь мы были на пике нашего наркотического пути.

Благодаря закладке, мы даже не чувствовали усталости. Мы катились, словно настоящие профессионалы, мчались по склону, пролетали мимо других лыжников, вызывая трепет и восхищение.

Но, конечно же, со временем закладка закончилась, и мы осознали, что наши силы и энтузиазм начинают иссякать. Но мы не сдавались, ведь мы были гопниками, привыкшими к наркотическим приключениям и экстремальным ситуациям.

В итоге мы провели на склоне целый день. У нас остались незабываемые воспоминания и легкая голова после таких катаний.

Вечером мы в итоге вернулись к своей закладке, чтобы втянуться в объятия сна. Ведь ничего не лечит лучше, чем хороший отруб в послеэкстатическом состоянии.

Эти дни наркотических приключений и экстремальных спортивных испытаний останутся в моей памяти навсегда. Не смотря на все опасности, которые нам приходилось преодолевать, я благодарен этому времени за то, что оно научило меня быть сильным и цепким.

Но все же, друзья, напомню вам - наркотики и экстремальные виды спорта могут быть опасными, их нужно использовать с осторожностью или лучше вообще избегать.

Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!

Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!

Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!

То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!

Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.

Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.

Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!

Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.

Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!

Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...